Величко Олександр Григорович

Відомий учений-металург та організатор освіти. Доктор технічних наук, професор. Член-кореспондент НАН України. Академік АН ВШ України з 1995 р.

Народився 19.05.1952 р. в м.Дніпропетровську. У 1974 р. закінчив Дніпропетровський металургійний ін-т (ДМетІ, тепер Національна металургійна академія України, НМетАУ). З 1979 р. – на викладацький роботі у ДМетІ – асистент, доцент, а з 1995 р. – професор. У 1994 р. захистив докторську дисертацію. У 1988–1996 рр. – декан металургійного ф-ту; у 1996–2001 рр. – проректор з навчальної роботи, перший проректор. З 2001 р. – ректор НМетАУ.

Створив теорію коливальних явищ і вібрацій у сталевих та позапічних процесах, розробив на цій основі вібраційні системи контролю й керування ними. Розробив принципово нову концепцію конструювання та експлуатації дуттєвих пристроїв для сталеплавильних агрегатів, впровадив у виробництво високонадійне технологічне обладнання металургійних цехів.

Автор понад 450 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 5 монографій, підручників, а також патентів та авторських свідоцтв на винаходи.

Член Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки України, голова експертної ради МОН. Голова ради ректорів Дніпропетровської обл. при голові Дніпропетровської обласної держаної адміністрації.

У 2009 р. обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України за спеціальністю «Металургія чорних металів».

Академік Академії інженерних наук (1998).

Заслужений працівник освіти України (1999). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000). Нагороджений орденами «За заслуги» (III та II ступеня, відповідно у 2002 і 2007 р.). Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (1996).