Мінаєв Олександр Анатолійович

Відомий учений-металург. Доктор технічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1994 р.

Народився 17.07.1942 р. в м. Серові Свердловскої обл. У 1964 р. закінчив Донецький політехнічний ін-т. Працював у ДонНТУ з 1965 р. як науковий співробітник, доцент, професор, завідувач кафедри, ректор.

У 1972 р. отримав ступінь кандидата наук, а в 1989 – доктора наук. Став професором у 1990 р.

Розробив теоретичні основи прокатки металів з вуглецевих і низколегованих сталей. Розробив класифікацію типів температур плавлення і впливу деформації на якісні характеристики металів при зміненні технологічних операцій. Установив закономірності механізму створення механічних характеристик і факторів, які безпосередньо впливають на структуру вуглецевих і низьколегованих сталей, на підставі чого він запропонував і упровадив у виробництво технологічні схеми заготовок із заданим комплексом механічних характеристик. Розробив 6 загальних і спеціальних курсів.

Автор понад 250 наукових праць. Серед них – 7 монографій, підручники і довідники, 80 патентів. Деякі з його праць написані спільно з ученими Польщі, Словаччини, Росії, Англії, Німеччини.

Під його керівництвом було захищено 18 кандидатських дисертацій.

Член Академії інженерних наук України (1991), Європейської Асоціації з інженерної освіти (1994), Міжнародної інформаційної Асоціації матеріалів (1994), Європейської Асоціації з міжнародної освіти (1995), Міжнародної академії точних наук, промисловості, освіти і мистецтв Каліфорнії (США, 1996). Член комітету стійкого розвитку м. Донецька (2000), секції Комітету з присудження Державних премій України (2000), Громадської колегії при Державній податковій адміністрації України (2002). Віце-президент Міжнародної академії наук вищої школи (2004).

Нагороджений президією НАН України пам’ятною медаллю «80 років НАН України» (1998), золотою медаллю ім. А. Енштейна Міжнародної академії наук, індустрії, освіти і мистецтв (Каліфорнія, США, 1998), указом Президента України – медаллю «Захисник Вітчизни» (1999), дипломом і пам’ятною медаллю національного проекту «Золота книга української еліти» (2001), почесним знаком ректора Магдебурзького ун-ту (Німеччина, 2001), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2002), ювілейним знаком – медаллю «70 років Донецької обл.» (2002), Почесної грамотою Кабінету Міністрів України (2002), почесною медаллю технічного ун-ту (м. Ясси, Румунія, 2002). Присуджено срібну нагороду Міжнародного центру з інженерної освіти ЮНЕСКО (1998), указом Президента України – Державну премію України в галузі науки і техніки (2002). Заслужений діяч науки і техніки України (1992).