Бейко Іван Васильович

Відомий учений у галузі інформатики. Доктор технічних наук, професор. Академік АН ВШ Укарїни з 2002 р.

Народився 11.04.1937 р. у с. Брідок Заставнівського р-ну Чернівецької обл. У 1959 р. закінчив фізико-математичний ф-т Чернівецького державного ун-ту. У 1959 – 1961 рр. – учитель математики і фізики Стрілецько-Кутської СШ. З 1961 р. – молодший науковий співробітник, аспірант Ін-ту кібернетики АН УРСР (м.Київ). З 1963 р. переведений до аспірантури Ін-ту математики АН УРСР (м.Київ), яку достроково закінчив захистом кандидатської дисертації «Ітераційні методи чисельного розв’язання задач оптимального переслідування». Ці наукові результати були включені до програми Всесвітнього конгресу математиків (1965). З 1964 р. – молодший, а згодом – старший науковий співробітник Ін-ту математики АН УРСР, з 1977 р. – доцент, а згодом професор ф-ту кібернетики КДУ ім.Т. Шевченка. У 1993 р. захистив докторську дисертацію: «Побудова математичних моделей для дослідження причинно-наслідкових залежностей в умовах неповних даних» і отримав звання професора. З 2003 р. – директор Українсько-Угорського ін-ту кібернетики та інформаційних технологій ім. Арпада Гьонца Президентського ун-ту Міжрегіональної Академії управління персоналом, засновник і завідувач кафедри прикладної математики та програмування УУІКІТ (м. Київ). З 2008 р. – професор кафедри математичної фізики Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут».

Створив наукову школу оптимального моделювання, прогнозування і керування. Вперше розв’язав проблему повної керованості неавтономних систем і побудував числові алгоритми для екстремального керування в диференційних іграх та ієрархічно-керованих системах. Керував спільними українсько-німецькими дослідженнями у розробках новітніх інформаційних технологій, читав лекції в ун-тах Німеччини, Канади, Бельгії, Австрії.

Опублікував понад 200 наукових праць. Отримав 3 авторських свідоцтва на винаходи, має запатентовані винаходи.

Підготував 20 кандидатів та 2-х докторів наук (6 – у зарубіжних наукових центрах).

Обраний членом Міжнародної асоціації радіоекологів.

Нагороджений премією Міносвіти УРСР за кращу наукову працю (1986). Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2005).

З 2004 р. – член Президії АН ВШ України. З 2010 р. – Головний учений секретар АН ВШ України.