АН вищої школи України – всеукраїнська громадська організація, що об’єднує провідних науковців і викладачів вищих навчальних закладів України, які проводять фундаментальні та прикладні дослідження у галузі природничих, технічних та гуманітарних наук. Академія сприяє інтеграції науки з навчальним процесом. У своїй діяльності вона співпрацює з Міністерством освіти і науки України та іншими міністерствами, які мають вищі навчальні заклади, Державним комітетом з питань науково-технічного та інноваційного розвитку, науковими інститутами Національної академії наук України і галузевими та іншими науковими державними й недержавними установами, спираючись на наукові та науково-організаційні підрозділи вищих навчальних закладів України.
Академія діє згідно зі
Статутом, затвердженим Установчими зборами 27 листопада 1992 р. і
зареєстрованим Міністерством юстиції України 10 березня 1993 р. (свідоцтво №422),
зі змінами та доповненнями, затвердженими Загальними зборами 18 грудня 1999 р.
та 17 квітня 2004 р., Конференцією 8
квітня 2006 р., та Загальними зборами 15 грудня 2007 р., погодженими в
установленому порядку Міністерством юстиції України.
Вищим керівним органом
Академії є Загальні збори (Конференція), які скликаються не рідше одного разу
на рік. У період між Загальними зборами (Конференціями) керівництво Академією
здійснює Президія на чолі з Президентом, які обираються Загальними зборами
(Конференцією) терміном на 3 роки. Основою організаційної структури Академії є
її наукові та регіональні відділення. Дійсними членами Академії обирають
провідних учених, докторів наук, які працюють у вищих навчальних закладах,
збагатили науку визначними результатами, сформували власні наукові школи.
Заснування АН ВШ України
відбулося на тлі процесів демократизації української науки початку 1990-х
років. Воно стало відповіддю на об’єктивну потребу піднести статус
університетської науки, яка в рамках адміністративної системи, виробленої ще за
часів СРСР, перебувала в дискримінованому становищі щодо науки академічної.
До першої ініціативної групи
зі створення АН ВШ України ввійшли
відомі українські вчені, професори Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, доктори фізико-математичних наук Віталій Іларіонович Стріха і
Юрій Іванович Чутов та доктор геолого-мінералогічних
наук Микола Іванович Дробноход. На скликані
ініціативною групою Установчі збори 27 листопада 1992 року прибуло 50 провідних
докторів наук, професорів українських ВНЗ, які й стали академіками-засновниками
АН ВШ України.
Збори затвердили Статут
Академії, обрали її керівництво. Першим президентом АН ВШ України було обрано
В.І.Стріху, віце-президентами – М.І.Дробнохода та
Ю.І.Чутова, головним ученим секретарем – М.Г.Кувшинського.
Перші роки роботи Академії
стали часом її інтенсивної організаційної розбудови, підвищення її авторитету.
Регіональні відділення АН ВШ України було створено в усіх обласних центрах
України. Її наукові відділення охоплювали весь спектр наукової тематики, яка
розвивалася в українських ВНЗ. Великий престиж серед наукової громадськості
одержали Академічні Нагороди Святого Володимира (щороку присуджується за
громадську діяльність, яка сприяє розвитку української освіти й науки) та
Ярослава Мудрого (присуджується за досягнення в галузі науки й техніки). АН ВШ
України стала організатором численних наукових конференцій, семінарів, “круглих столів”, присвячених
актуальним проблемам розвитку української науки й вищої школи.
Колективними членами АН ВШ
України стали провідні ВНЗ України, тож у роботі Академії на кінець 1998 року
брали участь не тільки 418 її дійсних членів, але й тисячі професорів та
доцентів із практично всіх провідних ВНЗ - інтелектуальний цвіт України.
Проте в цей же час в житті
Академії почали проявлятися й стагнаційні тенденції, пов’язані значною мірою із
загальною зміною суспільної атмосфери, згасанням демократичного імпульсу
початку 1990-х, надзвичайно скрутним фінансовим становищем української науки й освіти
загалом. Тяжким ударом для Академії стало те, що 8 лютого 1999 року передчасно
пішов з життя її засновник і перший президент В.І.Стріха. 18 грудня того ж року
новим президентом АН ВШ України обрано М.І.Дробнохода.
У цей період у роботі АН ВШ
України з’являються кризові явища, спричинені тим, що тодішній головний учений
секретар Академії М.І.Дубина вирішив використати високий авторитет Академії в
особистих цілях. Оскільки на перешкоді цьому стояло здорове ядро Академії на
чолі з М.І.Дробноходом, 21 грудня 2002 року, на
проведених без належного кворуму «загальних зборах», усупереч Статутові було
оголошено про обрання «президентом» АН ВШ України М.І.Дубини. Переважна
більшість академіків цих зборів не визнала, і тому всі реєстраційні документи
Академії та її печатка й надалі перебували в легітимного президента АН ВШ
України М.І.Дробнохода. Проте тривале використання
М.І.Дубиною незаконно виготовленої печатки й назви Академії для прикриття
діяльності власної віртуальної структури завдало АН ВШ України значної
моральної і матеріальної шкоди. Тому 23 квітня 2005 року Конференція АН ВШ
України на підставі Статуту виключила М.І.Дубину з Академії й позбавила його
звання академіка.
Загальними зборами Академії
17 квітня 2004 року обрано новий склад керівництва Академії на чолі з
президентом М.І.Дробноходом. Рішенням Голосіївського
місцевого суду м.Києва від 2 березня 2006 року, яке
вступило в законну силу, підтверджено легітимність цих зборів. Це поклало край
спекуляціям навколо того, хто має право законно використовувати назву Академії.
Конференція АН ВШ України 8 квітня 2006
року інформувала наукову громадськість: всі дипломи академіків і почесних
академіків АН ВШ України, лауреатів академічних нагород, видані, починаючи з
2002 року, за підписом виключеного з Академії М.І.Дубини, щодо якого
прокуратурою порушено кримінальну справу за фактами шахрайства й підробки
документів, є нечинними.
Починаючи з 2004 року, відбувалося
відродження науково-організаційного життя АН ВШ України. Стабільно працювала її
Президія та більшість наукових відділень. Центральними подіями для Академії за
вказаний період стали: щорічні Академічні читання пам’яті В.І.Стріхи, які
набули статусу одного з помітних форумів університетської науки; поновлення
видання “Наукових записок АН ВШ України”;
відкриття сайту Академії http://anvsu.org.ua ,
який вміщує оперативну інформацію про життя АН ВШ України, публікує статті академіків, налагодження випуску широкопрофільного англомовного наукового журналу «Наукові
обрії» (“Scientific Horizons”, засновник – Західний науковий центр АН ВШ України). Упродовж багатьох
років Академія видає авторитетний науково-практичний щоквартальник “Освіта і управління”. За участю
вчених Академії відбуваються численні наукові конференції, семінари, “круглі столи” тощо.
Підвищенню статусу Академії, можливостей її впливу на ситуацію в
науково-освітній сфері сприяла робота Президента АН ВШ України М.І.Дробнохода на посаді радника міністра освіти і науки
України (2005-2010), члена Колегії МОН (2008-2010) та члена Піклувальної ради
Стипендіальної програми “Завтра.UA” Благодійного фонду
Віктора Пінчука. Академія послідовно відгукувалася на важливі події в
науково-освітньому житті держави, брала участь в обговоренні та вносила
пропозиції до проектів державних нормативних документів. За її поданням низку
провідних науковців було відзначено державними нагородами.
Звітно-виборна Конференція
Академії 24 квітня 2010 року переобрала М.І.Дробнохода
президентом АН ВШ України на черговий трирічний термін, сформувала новий склад
Президії та Контрольно-ревізійної комісії, визначила основі напрями роботи
Академії на подальший період. Вони, зокрема, включають участь у процесах
реформування української вищої освіти й науки; участь у визначенні основних
напрямів наукових досліджень у вищих навчальних закладах України шляхом
тіснішої взаємодії з Міністерством освіти та науки України, Державним комітетом
України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку, Комітетом
Верховної Ради України з питань освіти та науки; обмін інформацією з іншими
науковими вітчизняними та зарубіжними організаціями; діяльність у напрямі
розширення україномовного освітнього простору; співпрацю з НАН України задля
забезпечення освітнього процесу сучасними українськими підручниками; захист
прав працівників вищої школи, - викладачів, науковців та керівників.
Членами
Академії (академіками й почесними академіками), згідно з ухвалою Конференції АН
ВШ України від 24 квітня 2010 року, є 307 провідних українських і закордонних
учених. Важливо наголосити: практично всі академіки є фундаторами власних
наукових шкіл, збагатили науку результатами першорядного значення, активно
працюють на освітянській ниві. Майже всі вони беруть активну участь у
діяльності різних спеціалізованих та експертних рад, редакційних колегій
відомих наукових видань, вшановані державними та науковими відзнаками. Чимало
їх обрано дійсними членами та членами-кореспондентами найпрестижніших
міжнародних наукових товариств та державних академій України.
Академіки-засновники
АН ВШУ,
обрані Установчими
зборами 27 листопада 1992 року
1. Алексюк
А.М. (Київ)
2. Андрейчин
М.А. (Тернопіль)
3. Андрієнко Д.П. (Київ)
4. Барінов
Е.Ф. (Донецьк)
5. Бєлов
Ю.А. (Київ)
6. Білодід О.І. (Київ)
7. Білоус В.І. (Умань)
8. Білоус В.М. (Одеса)
9. Буткевич В.Г. (Київ)
10. Великий М.М. (Львів)
11. Влох
І.Й. (Львів)
12. Влох
О.Г. (Львів)
13. Ворошилов
Ю.В. (Ужгород)
14. Головач А.В. (Київ)
15. Губар
С.І. (Черкаси)
16. Гудивок
П.М. (Ужгород)
17. Дороговцев
А.Я. (Київ)
18. Дробноход
М.І. (Київ)
19. Зима В.Л. (Київ)
20. Івасишен
С.Д. (Чернівці)
21. Каретніков
В.Г. (Одеса)
22. Кирилюк В.П. (Львів)
23. Коляденко
В.Г. (Київ)
24. Комендар
В.І. (Ужгород)
25. Корнілов М.Ю. (Київ)
26. Кувшинський
М.Г. (Київ)
27. Куліш В.В. (Суми)
28. Лобойко
О.Я. (Харків)
29. Ляшенко І.М. (Київ)
30. Мощич
П.С. (Київ)
31. Набиванець
Б.Й. (Київ)
32. Нагорняк
С.Г. (Київ)
33. Носенко А.Є. (Львів)
34. Петренко П.В. (Київ)
35. Пістун
М.Д. (Київ)
36. Рудницький В.Б.
(Хмельницький)
37. Савицький В.Г. (Львів)
38. Савула
Я.Г. (Львів)
39. Саух
П.Ю. (Рівне)
40. Савчук В.С. (Київ)
41. Сікора
В.Д. (Київ)
42. Сливка В.Ю. (Ужгород)
43. Слюсарчук
В.Ю. (Рівне)
44. Стріха В.І. (Київ)
45. Федоренко О.І. (Суми)
46. Фіцула
М.М. (Тернопіль)
47. Чередниченко О.І. (Київ)
48. Чутов
Ю.І. (Київ)
49. Яблонський
В.А. (Кам’янець-Подільський)
50. Яцимирський
В.К. (Київ)
СТРІХА Віталій Іларіонович
Визначний
український учений-фізик, педагог та громадський діяч. Ініціатор створення й
перший президент АН ВШ України.
Народився в Києві 30.05.1931
р. в інтелігентній українській родині. 1950 р. на відмінно закінчив школу і
того ж року вступив на фізичний ф-т Київського
державного ун-ту ім. Т.Шевченка. З 1952 р.
продовжував навчання на новоствореному радіофізичному ф-ті
КДУ, який і закінчив 1955 р. Відтоді й до останніх
днів життя наукова й педагогічна робота В.І.Стріхи пов’язана саме з цим
навчальним закладом, де він пройшов шлях від інженера до керівника створеної
ним проблемної лабораторії фізики та техніки напівпровідників (1964-1999),
завідувача кафедри фізики напівпровідників (1975-1996), проректора з навчальної
(1984-1985) та наукової (1985-1990) роботи.
На радіофізичному ф-ті КДУ ім.Т.Шевченка
В.І.Стріха підготував і до останніх днів життя читав сім нових спецкурсів
(серед них найголовніші - «Контактні явища у напівпровідниках», «Методи
досліджень напівпровідників»). Читав також лекційні курси в низці іноземних
університетів (Римський університет, Італія; Ягелонський
університет у Кракові, Польща; «Еколь Сентраль» у Ліоні, Франція; Братиславський університет,
Словаччина тощо).
У 1962 р. В.І.Стріха
захистив кандидатську дисертацію «Дослідження фізичних процесів у точкових
діодах і їхній зв’язок із властивостями напівпровідника» (науковий керівник -
професор В.Є.Лашкарьов, один із фундаторів
напівпровідникової науки в Україні). З 1968 р. В.І.Стріха - доктор
фізико-математичних наук (дисертація «Вивчення фізичних властивостей контакту
метал-напівпровідник»), з 1973 р. - професор.
Основні наукові роботи - в
галузі вивчення та застосування контакту метал-напівпровідник. Разом зі
співробітниками розробив та експериментально підтвердив теорію реального
контакту з урахуванням проміжного шару та поверхневих станів, уперше довів
участь поверхневих станів у переносі струму, провів широкі дослідження
поверхневих станів для різних контактів. Передбачив та виявив низку нових
фізичних ефектів. Це дозволило розробити та впровадити у виробництво широкий
клас надвисокочастотних діодів та інтегральних схем.
Розробив наукові основи
виготовлення напівпровідникових приладів з бар’єром Шотткі
(детекторів, змішувальних та помножувальних діодів, транзисторів), внаслідок
чого було розроблено 16 нових типів НВЧ приладів. Протягом багатьох років був
керівником всесоюзної програми з приладів на основі бар’єру Шотткі,
очолював низку інших республіканських та
міжвідомчих програм, був членом багатьох наукових рад, редколегій кількох
наукових видань («Известия вузов.
Физика», «Оптоэлектроника и
полупроводниковая техника»
тощо).
Розробив теорію та створив
ефективні сонячні елементи на основі контактних структур. Принципово
заперечуючи доцільність пріоритетного розвитку ядерної енергетики, обстоював
активне використання екологічно безпечних відновлюваних джерел енергії.
Протягом кількох років очолював державну
науково-технічну програму «Нетрадиційні джерела енергії, включаючи сонячні,
вітрові та електрохімічні». Був піонером вивчення в Україні біосенсорів
(ці роботи протягом останніх років життя В.І.Стріхи велися в активному
співробітництві з французькими науковцями).
Автор понад 350 наукових праць,
серед яких 7 монографій, 3 підручники та посібники, зокрема «Теоретические основы работы контакта металл-полупроводник» (К.: 1974), «Контактные
явления в полупроводниках»
(К.: 1982), «Контактні явища в напівпровідниках» (разом з Г.І.Пекою, К.: 1992), «Солнечные элементы на основе контакта металл-полупроводник»
(разом з С.С.Кільчицькою, С.-Петербург: 1992) та ін. Статтю В.І.Стріхи «Випрямляючі
властивості контакту метал-напівпровідник» (1967), було передруковано у
спецвипуску «Українського фізичного журналу», виданого до 90-річчя НАН України,
серед 35 найвидатніших праць українських фізиків за всі роки (разом зі статтями
Л.Ландау, Л.Шубнікова, М.Боголюбова, К.Толпига, В.Лашкарьова, інших
класиків вітчизняної науки).
Підготував 5 докторів та 28
кандидатів наук.
В.І.Стріха - лауреат
Державної премії України в галузі науки і техніки (1970) та Нагороди Ярослава
Мудрого АН ВШ України (1996). Соросівський професор
(1994).
Автор низки досліджень та публіцистичних
статей, присвячених проблемам збереження й розвитку науки та вищої освіти в
Україні. Будучи людиною широкого гуманістичного світогляду й активної життєвої
позиції, В.І.Стріха присвятив останні роки життя збереженню науково-освітнього
потенціалу України, інтелекту української нації. Свої уявлення про справді
демократичний характер науки, нерозривність науки й освіти В.І.Стріха прагнув
реалізувати в рамках створеної ним АН вищої школи України, академіком і
президентом якої він був від 27.11.1992 р. й до кінця життя.
Помер В.І.Стріха 8.02.1999
р., похований на Байковому кладовищі в Києві. Науково-громадська діяльність
В.І.Стріхи вшанована академічною Нагородою Святого Володимира (2004,
посмертно). Починаючи з 2004 р., проводяться щорічні Академічні читання пам’яті
В.І.Стріхи, які є головним науковим форумом АН ВШ України.
Лауреати нагород Святого
Володимира і Ярослава Мудрого
Академії наук вищої школи України
2010
Нагорода Святого Володимира
Хедріх (Стевановіч)
Катіца
Регеда Михайло Степанович
Нагорода Ярослава Мудрого
Бервено Сергій Миколайович
Терек
Ольга Іштванівна
Рум’янцев Анатолій Павлович
Черноватий Леонід Миколайович
Карабан В’ячеслав Іванович
Швачко
Світлана Олексіївна
Кідалов Валентин Віталійович
Коваль
Валерій Вікторович
Сукач Георгій Олексійович
Бажин Анатолій Іванович
Григорків Василь Степанович
Гаращенко Федір Георгійович
Позняк Степан Павлович
2009
Нагорода Святого Володимира
Петренко Петро Васильович
Вакарчук Іван Олександрович
Зорівчак Роксолана Петрівна
Матковський Орест Іллярович
Нагорода Ярослава Мудрого
Бучацький Леонід Петрович
Великий Микола Миколайович
Сергійчук Володимир Іванович
Середа Борис Петрович
Шайкевич Ігор Андрійович
Закусило Олег Каленикович
2008
Нагорода Святого Володимира
Романовський Олексій Корнійович
Нагорода Ярослава Мудрого
Івасишен Степан Дмитрович
Молчанов Олександр Артемович
Ніколенко Юрій Васильович
2007
Нагорода Святого Володимира
Дзюба Іван Михайлович
Дробноход Микола Іванович
Нагорода Ярослава Мудрого
Барна Микола Миколайович
Болдирєв Ростислав
Васильович
Гончарук Яків Андрійович
Григорюк Іван Панасович
Гринкевич Володимир Олександрович
Зайченко Юрій Петрович
Костишин Степан Степанович
Кузьменко Василь Іванович
Міленін Андрій Анатолійович
Новикова Марина Олексіївна
Регеда Михайло Степанович
Стріха Максим Віталійович
2006
Нагорода Святого Володимира
Ніколаєнко Станіслав
Миколайович
Артемчук Галік
Ісакович
Кононенко Петро Петрович
Нагорода Ярослава Мудрого
Гладких Володимир Андрійович
Овчарук Анатолій
Миколайович
Пройдак Юрій Сергійович
Костерін Сергій Олексійович
Мірошниченко Микола
Степанович
Прилуцький Юрій Іванович
Анісімов Анатолій Васильович
Демчик Михайло Васильович
Макарчик Микола Юхимович
Калуєв Алан Валерійович
Климко Григорій Никифорович
Гудивок Петро Михайлович
Тишко Федір Олексійович
2005
Нагорода Святого Володимира
Ситник Костянтин Меркурійович
Нагорода Ярослава Мудрого
Зорівчак Роксолана Петрівна
Матковський Орест Іллярович
Бойко Анатолій
Леонідович
Патика Володимир Пилипович
Поліщук Валерій
Петрович
Будзенівська Ірина Геннадіївна
Шимон Людвик
Людвикович
Чумаченко Володимир Юхимович
Перестюк Микола Олексійович
Іващенко Валерій Петрович
Терещенко Василь
Степанович
Бейко Іван
Васильович
Яблонський Валентин Андрійович
2004
Нагорода Святого Володимира
Стріха Віталій Іларіонович
(посмертно)
Нагорода Ярослава Мудрого
Не присуджувалася
2003
Нагороди не присуджувалися
2002
Нагорода Святого Володимира
Курако Юрій Львович
Нагорода Ярослава Мудрого
Загнітко Анатолій Панасович
Каліущенко Володимир Дмитрович
Філіпенко Антон Сергійович
Панчук Май Іванович
Різун Володимир
Володимирович
Большаков Володимир Іванович
Погрібний Анатолій
Григорович
Даценко Ірина Іванівна
Туманов Віктор Андрійович
2001
Нагорода Святого Володимира
Мовчан Павло Михайлович
Нагорода Ярослава Мудрого
Ступін Олександр Борисович
Старикова Олена Миколаївна
Васильєвих Леонід
Аркадійович
Калакура Ярослав Степанович
Винокур Іон Срульович
Ніколайчук Віталій Іванович
Запаско Яким Прохорович
Гасик Михайло Іванович
Надольний Іван Федотович
Ванханен Вільям Давилрвич
Андрущенко Віктор Петрович
2000
Нагорода Святого Володимира
Поляков Микола Вікторович
Нагорода Ярослава Мудрого
Наконечний Олександр
Григорович
Чередниченко Олександр Іванович
Цапко Валерій
Костянтинович
Пилипчик Олег Ярославович
Жупанський Ярослав Іванович
Ситенко Олексій Григорович
Лазня Ігор Вікторович
Грищак Віктор Захарович
Білоус Василь Іванович
Астрелін Ігор Михайлович
1999
Нагорода Святого Володимира
Євтушенко Станіслав
Костянтинович
Жежеленко Ігор Володимирович
Нагорода Ярослава Мудрого
Вірченко Ніна Опанасівна
Губинський Володимир Йосипович
Ляшенко Ігор Миколайович
Поліщук Віктор Петрович
Ятель Георгій Прокопович
Яцимірський Віталій
Костянтинович
1998
Нагорода Святого Володимира
Влох Орест Григорович
Мощич Петро Степанович
Нагорода Ярослава Мудрого
Вінніков Альберт Іванович
Зінченко Олександр Іванович
Москаленко Анатолій
Захарович
Губенко Світлана Іванівна
Пістун Микола Данилович
Майборода Василь Каленикович
Горохов Євген Васильович
Слюсаренко Анатолій Гнатович
Цимбалюк Віталій Іванович
Никула Тарас Денисович
Зименковський Борис Семенович
Коноваленко Ольга Степанівна
1997
Нагорода Святого Володимира
Таран-Жовнір Юрій
Миколайович
Нагорода Ярослава Мудрого
Андрейчин Михайло Антонович
Влох Ірина Йосипівна
Слітенко Аркадій Федорович
Попов Микола Васильович
Дробноход Микола Іванович
Мороз Олександра
Мирославівна
Євтушенко Станіслав
Костянтинович
Луговий Володимир
Іларіонович
Острик Петро Миколайович
Шаблій Олег Іванович
Данченко Валентин
Миколайович
Вакуленко Олег Васильович
Олексеюк Іван Дмитрович
1996
Нагорода Святого Володимира
Мельничук Дмитро Олексійович
Бородатий Василь
Порфирійович
Нагорода Ярослава Мудрого
Сайко Віктор Федорович
Баранник Дмитро Харитонович
Жимела Григорій Пимонович
Александров Євген Євгенович
Бойченко Борис Михайлович
Величко Олександр Григорович
Гирін Віталій Миколайович
Панов Борис Семенович
Горовий Анатолій Федорович
Зарицький Петро Васильович
Михайленко Всеволод
Євдокимович
Ангельський Олег
В’ячеславович
Корнійчук Людмила Яківна
Титаренко Наталія Олексіївна
Жежеленко Ігор Володимирович
Сіпатий Віталій Іванович
1995
Нагорода Святого Володимира
Драч Іван Федорович
Гончарук Євген Гнатович
Нагорода Ярослава Мудрого
Качкан Володимир Атаназійович
Алексюк Анатолій
Миколайович
Ґудзь Володимир Павлович
Мусієнко Микола Миколайович
Оканенко Олександр
Аркадійович
Таран Наталія Юріївна
Кирилюк Віктор Павлович
Чекман Іван Сергійович
Анісімов Володимир
Владиславович
Шеховцов Анатолій Федорович
Романовський Георгій Федорович
Чалий Олександр Васильович
Добровольський Валентин
Миколайович
Сіворонов Альберт Олексійович
Бойко Віталій Іванович
Стріха Віталій Іларіонович
1994
Нагорода Святого Володимира
Гончар Олесь Терентійович
Скопенко Віктор Васильович
Нагорода Ярослава Мудрого
Кононенко Петро Петрович
Залюбовський Ілля Іванович
Федорченко Адольф Михайлович
Юрченко Олександр Григорович
Храпунов Сергій Михайлович
Ільницький Іван Григорович
Шищенко Петро Григорович
Бердишев Геннадій Дмитрович
Таран-Жовнір Юрій
Миколайович
Алексєєва Олена Семенівна
Білоус Віталій Михайлович
Ганджа Ігор Михайлович
Мощич Петро Степанович
Шаповалов Володимир Іванович